“Чотири вітри” В.Мисика (110 років від дня народження)

В. О. Мисик

24.07.1907 – 03.03.1983

Василь Олександрович Мисик — український поет, перекладач. В’язень сталінських концтаборів.

Народився в родині священика. Закінчив Харківський технікум сходознавства та заочно фізико-математичний факультет Харківського університету.

Друкувати поезії почав п’ятнадцятирічним юнаком 1922 року, причому з перших літературних кроків поета радо привітав Павло Тичина. Справжнім дебютом була публікація 1923 року у журналі «Червоний шлях».

У довоєнний період вийшли друком і були прихильно зустрінуті критикою поетичні збірки В. Мисика «Трави» (1927), «Блакитний міст» (1929), «Чотири вітри» (1930), «Будівники» та «Турксиб» (обидві 1933 року).

4 листопада 1934 року за постановою Харківського ДПУ у справі зі звинувачення «у приналежності до ОУН і підготовці терактів проти керівних діячів партії та уряду» В. Мисика було заарештовано, а вже півроку потому – через брак достатніх даних – слідство було припинено. 19 липня 1935 року особливою нарадою при НКВС СРСР В. Мисика було засуджено строком до п’яти років виправно-трудових робіт. Покарання поет відбував на Соловках. Не уник він і фашистського полону. Втім, навесні 1945 року поет разом із групою військовополонених тікає з концтабору. Але тільки 1956 року з Василя Мисика було знято всі обвинувачення, і його повністю було реабілітовано ухвалою військового трибуналу.

Поет В. Мисик був членом Спілки селянських письменників «Плуг», літературних організацій Пролітфронт, Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Після вимушеного мовчання й довгоочікуваної реабілітації у В. Мисика одна за одною виходять друком «Вибране» (1958), збірки лірики «Борозни» (1962), «Верховіття» (1963), «Чорнотроп» (1966), «Біля криниці» (1967), «Береги» (1972), «Планета» (1977), Твори в 2-х томах. Виступає В. Мисик також у жанрах оповідання й нарису: «Ґалаґанів сон» (1930), «Тисячі кілометрів», «Казахстанська магістраль» (1932), «Брянський ліс» (1978).

На окрему увагу заслуговує плідна перекладацька спадщина В. Мисика, за яку 1977 року поета було відзначено премією імені М. Рильського. У Мисикових інтерпретаціях українською мовою озвучені поезії Байрона, Шекспіра, Пушкіна, Шеллі, Бернса, Лонгфелло, Кітса, Уїтмена, Гете, Гельдерліна, Беранже, Жака Превера та інших європейських авторів. Як фаховий сходознавець представив В. Мисик і блискучу плеяду поетів Сходу: Рудакі (Вибране, 1962), Омара Хайяма (Рубаї, 1965), Гафіза (Лірика, 1971), Фірдоусі (З «Шах-Наме», 1975).

Ряд творів поета перекладено російською, білоруською, чеською, болгарською та іншими мовами.