“Не шукай ти щастя, частки на чужому, далекому полі…” (135 років від дня народження)

Янка Купала

7.07.1882 – 28.06.1942

Я́нка Купа́ла — класик білоруської літератури, поет, драматург, публіцист, видатний діяч білоруського Відродження початку XX століття. Академік Національної академії наук України, Академії наук Білоруської РСР.

Перший і самий народний поет білоруської землі, заступник народних інтересів, трибун національного Відродження, він став для білорусів літературним класиком і справжнім символом нації.

Народився Янка Купала (Іван Луцевич) в родині орендаря. Закінчив Білоруське народне училище. Після смерті батька в 1902 році займався господарством, був учителем і писарем, прикажчиком, практикантом і навіть помічником винокура на приватній броварні … Все це дозволило йому вивчити життя і звичаї земляків, народна творчість і фольклор.

Протягом 1908-1913 років один за іншим в Петербурзькому видавництві «Зазирни сонца и ў наша ваконца» виходять його поетичні збірки: «Жалійка», «Гусляр», «Шлях жицця». Паралельно Янка Купала працює в «Нашій ниві» – першої білоруської національної щотижневій газеті, де друкує вірші і замітки, критичні статті та передовиці, а з 1914 р. два роки працював на посаді головного редактора.

До цього часу їм вже були створені твори, які стануть безсмертними: поеми «Адвечная пісня» і «Сон на кургані», п’єса «Паўлінка».

У 1919 році він переїжджає до Мінська, і тут з-під його пера виходять такі твори, як «Раскіданае гняздо» і «Примакі», «Магіла лева» і «Курган». Була серед цих творів і «Тутейшия» – п’єса, яка принесе Янке Купали честь і славу, правда, через десятиліття. Він тонко і точно відчував глибинну сутність змін в суспільстві і національній свідомості. Саме відображення цих змін, показ процесу пробудження білоруського народу і привели до того, що трагікомедія «Тутейшия» майже 60 років була під забороною для постановки і опублікування.

Будучи кандидатом в члени і членом Центрального виконавчого комітету БРСР, депутатом Верховної Ради республіки, академіком Академії наук Білорусі і України, будучи нагороджений званням народного поета БРСР, проте він завжди був «під прицілом» ОГПУ (потім – НКВД). Його пробували схилити до співпраці, змусити погодитися з роллю керівника міфічної Спілки визволення Білорусі, яка нібито існувала в республіці. У 1930 році Янка Купала зробив спробу самогубства, проте дружина врятувала його від загибелі.

28 червня 1942 року, за кілька днів до свого 60-річчя, поет трагічно загинув в Москві. Обставини цієї трагедії не з’ясовані дотепер. У 1962 році урна з прахом білоруського класика перевезена до Мінська і урочисто перепоховали на Військовому кладовищі.

Про життя і творчість поета сьогодні розповідають в Літературному музеї Янки Купали в Мінську і в його філіях. Ім’ям поета названо Інститут мови і літератури Національної Академії Наук Білорусі, Гродненський державний університет, вулиця, парк і станція метро в Мінську, проспект в Гродно, меморіальні заповідники в в’язанки і Левках, ландшафтний заказник в Окопах. З 1959 року присуджується Літературна премія імені Янки Купали (з 1965-го вона має статус державної).