Кращі фільми

• Операція «И» та інші пригоди Шурика
• Пригоди жовтої валізки
• Я вас любив…
• Іван Васильович міняє професію
• Не може бути! (актриса)

Кращі серіали

• Кабачок «13 стільців» (актриса)

• За участь у новелі «Мана» Наталя разом з іншим акторським складом отримала в Чехословаччині кінопремію «Срібний дракон Вавеля».
• Заслужений діяч культури Польщі (1976)
• Заслужена артистка РРФСР (1981)
• Народна артистка РФ (1996)
• Орден Дружби (2006)
• Орден Пошани (2015)

• Зріст: 1.75м
• Закінчила Московське театральне училище імені Б. В. Щукіна (1966, курс Б. Е. Захава).
• Наталія Селезньова давно цікавиться спортом, футболом. Є прихильницею московського ЦСКА.
• Актриса веде здоровий спосіб життя: багато рухається, не курить, не їсть м’ясне і жодного разу в житті не пробувала алкоголь. Наталія захоплюється садівництвом і багато часу проводить на власній дачі.

Кращі фільми

• Маленькі комедії великого будинку
• Дивак з п’ятого «Б»
• Божевільний день, або Одруження Фігаро
• Після дощику в четвер
• Там, на невідомих доріжках… (актриса)

Кращі серіали

• 12 стільців
• І знову Аніскін
• Кабачок «13 стільців»
• Єралаш (актриса)

• Заслужена артистка РРФСР (1954)
• Народна артистка РРФСР (1960)
• Народна артистка СРСР (1972), перша удостоєна цього звання серед артистів Московського театру сатири
• Сталінська премія третього ступеня (1951) – за виконання ролі Лукерії Василівни Похльобкіної в спектаклі «Весілля з приданим» Н. М. Дьяконова

• Пельтцер – старовинне дворянське прізвище, історія якого добре відома в Німеччині. Справжнє ім’я батька Тетяни Пельтцер – Йоганн Робертович. Але він вважав за краще називати себе Іваном. Іван Пельтцер був одним з перших заслужених артистів республіки, лауреатом Сталінської премії і багато знімався в кіно – в картинах «Біліє парус одинокий», «Ведмідь», «Велике життя»… Він був не тільки прекрасним актором, але й чудовим педагогом, до революції їм була організована невелика театральна школа. Мати — єврейка, дочка головного рабина з Києва. Аж до серпня 1914 року, поки не почалася Перша світова війна, в родині розмовляли виключно німецькою.
• На сцену вона вперше вийшла в дев’ять років у виставі «Камо грядеши» в ролі Овдія, а за наступну акторську роботу — в «Дворянському гнізді» — вона вперше отримала гонорар: в одинадцять років блищить в ролі Сергія у виставі «Анна Кареніна», але її шлях на сцену не був легким: актрисою вона стала без акторської освіти.
• У кіно Тетяна Пельтцер дебютувала в 1943 році в комедії «Весілля», де головні ролі виконали Ераст Гарін і Фаїна Раневська. Потім актриса з’явилася в драмі «Вона захищає Батьківщину». Першу велику роль – Плаксін в мелодрамі «Прості люди» – Тетяна Іванівна зіграла в 1945 році. Правда, цей фільм 11 років пролежав «на полиці».
• З 1980-х років в акторки почала пропадати пам’ять. В кінці 1980-х років розвинулася підозрілість і манія переслідування. 1991 рік провела в психіатричній лікарні ім. Ганнушкіна, звідки її привозили на вистави. У 1992 році вона знову потрапила в психіатричну лікарню. Там отримала травму — впавши, вона зламала шийку стегна.
• Крім роботи в театрі та кіно Пельтцер вела бурхливе суспільне життя – вона була обрана депутатом і сумлінно виконувала свій громадянський обов’язок, вибивала квартири та путівки для всіх нужденних. Зокрема, для своєї гримерши Поліни виклопотала дуже хорошу квартиру. Будучи завзятою преферансисткой, вона грала весело і азартно. Частіше програвала, ніж вигравала: її захоплював сам процес, вечір у приємній компанії.
• Тетяна Іванівна Пельтцер померла 16 липня 1992 року після інфаркту і пневмонії. Похована в Москві на Введенському кладовищі поруч з батьком і братом — інженером-конструктором, випробувачем першого вітчизняного гоночного автомобіля «Зірка-1» Олександром Івановичем Пельтцером (1906-1975).
• Згідно із заповітом Тетяни Іванівни, двокімнатна квартира в акторському будинку на вулиці Черняховського (Їх сусідами були Рибніков і Ларіонова, Гайдай і Гребешкова, Булгакова, Румянцева і Кубацкій.) відписана домробітниці — Ганні Олександрівні Кукиній, яка доглядала за нею більше двадцяти років, архіви з фотографіями — театру, бібліотека — Марку Захарову.

Кращі фільми

• У бій ідуть одні «старики»
• Звичайне диво
• Афоня
• Шкільний вальс
• Карантин (актриса)

Кращі серіали

• Справа гастроному №1
• Діти Арбата
• Рафферті
• Метод
• Постріл (актриса)

• Премія Ленінського комсомолу (1980) – за талановите втілення образів сучасників у кіно і високу виконавську майстерність
• Державна премія СРСР (1984) – за ролі в спектаклях «Поголос» А. Д. Салинського, «Життя Клима Самгіна» М. Горького, «Леді Макбет Мценського повіту» Н. С. Лєскова
• Заслужена артистка РРФСР (1984)
• Народна артистка РФ (1995)
• Премія «Ніка» – за кращу жіночу роль у фільмі «Три крапки»
• Премія ім. К. С. Станіславського за спектакль «Жертва століття» (1995)
• Премія уряду Москви (1995) – за виставу «Жертва століття»
• Премія «Кришталева Турандот» за головну роль у виставі «Три високі жінки» (2004)
• Орден Пошани (2005)
• Премія «Золотий Орел» за кращу жіночу роль в телевізійному кіно в 2006 році («Діти Арбата»)
• Премія Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії «Білий Слон» (2006) за кращу жіночу роль за роль в х/ф «Три крапки».
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2011)

• Зріст: 1.60 м
• Брат — письменник і телеведучий Юрій Вяземський.
• Навчалася хореографії, закінчила музичну школу імені Гнесіних.
• В 1972 році вона вступила до театрального училища імені Б. В. Щукіна на курс Ю. Катіна-Ярцева.

Фільмографія:

• 1952 — «Садко» — чарівний птах Фенікс
• 1957 — «Дон Кіхот» — герцогиня
• 1957 — «Нові пригоди Кота в чоботях» — молода чаклунка
• 1958 — «Киянка» (2-я серія) — фрау Марта
• 1963 — «Королівство кривих дзеркал» — Анідаг

• Лідія Володимирівна Вертинська (уроджена Циргвава) народилася 14 квітня 1923 року в місті Харбін на північному сході Китаю. Походила з грузинської сім’ї. Її дід і бабуся (по батькові) осіли в Китаї, залишаючись російськими підданими. Дід, колишній офіцер, містив велику господарство, розводив бджіл. Батько, Володимир Костянтинович Циргвава, служив в управлінні Китайсько-Східної залізниці і вважався радянським службовцем. Він раптово помер у Харбіні, коли Лідії було десять років. Мати, Лідія Павлівна Циргвава (уроджена Фоміна), була домогосподаркою.
• У 1940 році в Шанхаї Лідія познайомилася зі знаменитим артистом Олександром Вертинським, якому тоді був 51 рік. Дівчині тоді було 17 років, вона працювала в солідній пароплавній конторі. Її мати була категорично проти шлюбу з-за великої різниці у віці. Але одруження відбулося 26 квітня 1942 року в Кафедральному соборі в Шанхаї.
• Написала книгу спогадів «Синій птах любові»
• В 1955 р. Лідія закінчила факультет живопису Московського державного академічного художнього інституту імені В. І. Сурікова і стала працювати як професійний художник на поліграфічному комбінаті, брала участь у виставках.
• Вона не збиралася робити кінокар’єру. Але одного разу її побачив радянський кінорежисер Олександр Птушко, який в той час як раз почав зйомки фільму-казки «Садко» (1952). Він відразу запропонував їй зіграти в цьому фільмі роль чарівного птаха Фенікс. Ця роль стала її дебютом в кіно. У фільмі її озвучувала інша жінка, так як потрібен був низький голос, а її був дзвінким.
• У віці 34 років Лідія Вертинська овдовіла, проживши в щасливому шлюбі з Олександром Вертинським 15 років. Заміж вона більше не виходила. Основний її професією і сенсом життя була сім’я. Заробляла на всю сім’ю продажем естампів і пейзажів. Вона виростила двох дочок — Маріанну і Анастасію Вертинських, теж стали відомими актрисами.
• Лідія Володимирівна Вертинська померла приблизно в дві години дня 31 грудня 2013 року в Москві, в лікарні після тривалої хвороби. Вона пережила чоловіка на багато десятиліть, але пішла, слухаючи пісню Олександра Вертинського «Ваші пальці пахнуть ладаном». Останній її зітхання збігся із рядком «Сам Господь по білій сходах поведе вас у світлий рай». Похована актриса 3 січня 2014 року на Новодівичому кладовищі в Москві поряд з могилою чоловіка.

Кращі фільми:

• Тихий Дон
• Добровольці
• Незакінчена повість (актриса)

• Заслужена артистка РРФСР (1962)
• Народна артистка РРФСР (1966)
• Народна артистка СРСР (1978)
• Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (1985) – за хоробрість, стійкість і мужність, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, і в ознаменування 40-річчя перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років
• Премія Мерії Москви в області літератури і мистецтва (2000) – за виконання головних ролей у виставі «Перехрестя» за п’єсою Л. Зоріна в Московському театрі – Центрі ім. М. Н. Єрмолової
• Премія Уряду Російської Федерації в галузі культури (2006) – за виставу за п’єсою О. М. Островського «На всякого мудреця досить простоти»
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2008) – за видатний внесок у розвиток вітчизняного театрального і кінематографічного мистецтва, багаторічну творчу діяльність
• Медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945»
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»

• У 1953 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені В. К. Карпенка-Карого (факультет українського театру).

Фільмографія:

• 1959 — Іванна (Іванна Ставничая)
• 1960 — Квітка на камені (Христина)

30 липня 1960 року під час зйомок картини «Квітка на камені» (робоча назва «Так ніхто не кохав»), які проходили на Донбасі, в одній зі сцен героїня Інни рятувала з палаючого барака прапор. Сцена відповідальна і небезпечна, тому вирішено було знімати трьома апаратами з трьох точок і різними об’єктивами, що рівносильно зйомці трьох дублів. Така обережність цілком виправдана – з вогнем не жартують. Зробили кілька дублів, і коли вже все горіло, вирішили зробити ще один дубль. Ось дерев’яний барак, зайво старанно облитий бензином і нафтою. Спалахнуло полум’я. Пролунала команда режисера: ” Приготувалися! Почали!” Тричі повторювали дубль, а потім почувся тріск, будова зарипіло, і завалилося. Партнер актриси відмовився зніматися, а Інна вбігла в барак. Коли вона не повернулася, всі зрозуміли: щось трапилося. У неї застряг каблук, і саме в цей момент на неї обрушилася палаюча балка. На знімальному майданчику була пожежна команда, але ніхто не наважувався кинутися у вогонь. Шахтар, який знімався в масовці Сергій Іванов кинувся рятувати Інну і виніс її з барака, отримавши сильні опіки. В актриси 78 % шкіри було обпалено, крім обличча, яке Інна прикрила руками і ділянок під білизною. За розпорядженням міністра культури СРСР Катерини Фурцевої Бурдученко приділялася підвищена увага. Багато донорів здали для актриси кров і шкіру. 15 серпня 1960 року Інна померла від опіків. Вона була на третьому місяці вагітності. Бурдученко інна Георгіївна-Кирилюк була похована в Києві на Байковому кладовищі.

Кращі фільми:

• Нічні забави
• З коханими не розлучайтеся
• Ялинки 2
• Юнона і Авось (актриса)

Кращі серіали:

• Д’артаньян і три мушкетери
• Ходіння по муках
• Герой нашого часу
• ТАСС уповноважений заявити…
• Єрмак (актриса)

• Заслужена артистка Росії (1992)
• Народна артистка Росії (2007)
• Орден Дружби (2011)
• Почесний орден «Самарський хрест» (Болгарія, 2016) — за внесок у розвиток духовних і культурних відносин двох країн.

• У 1990 році Ірина Алфьорова знялася в кліпі Олександра Сєрова на пісню «Ти мене любиш». Після виходу кліпу на екрани преса почала обговорювати нібито існуючий роман між Іриною та Олександром.
• У фільмі «Д’артаньян і три мушкетери» Констанція Бонасьє (Ірина Алфьорова) була отруєна леді Вінтер, а у фільмі «ТАСС уповноважений заявити» Ольга Вінтер (Ірина Алфьорова) була отруєна С. Дубовим (Б. Клюєв, який грав графа Рошфора).
• На виборах в Держдуму 2003 році була другою у списку Конституційно-демократичної партії.

Кращі фільми

• Сльози капали
• Гараж
• Слухаючи тишу
• Дама з собачкою
• Щоденник директора школи (актриса)

• МКФ в Каннах (Спец. премія, фільм «Дама з собачкою», 1960).
• Заслужена артистка РРФСР (1969).
• Народна артистка РРФСР (1976).
• Державна премія СРСР (1983) — за виконання ролі Наталії Іллівни у фільмі «Приватне життя» (1982).
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1990) — за виконання головної ролі у фільмі «Історія Асі Клячиної, яка любила, та не вийшла заміж» (1966).
• Народна артистка СРСР (1990).
• Орден Дружби (1996) — за великий особистий внесок у розвиток вітчизняного мистецтва.
• Театральна премія «Кришталева Турандот» (1999).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2006) — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва і багаторічну творчу діяльність.
• Номінант на премію «Золотий орел» (2007) — краща жіноча роль другого плану у фільмі «Слухаючи тишу».

• У 1958 році закінчила факультет журналістики МДУ.
• Автор низки кінознавчих нарисів про творчість С. Юрського, М. Ульянова, Н. Ургант, Ф. Раневської, Л. Орлової, про грузинські комедії тощо.
• Ія Саввіна внесла великий внесок у вітчизняну мультиплікацію, навіть сьогоднішні діти знають її по голосу П’ятачка, якого озвучила актриса. Інтонацію свого героя Ія Саввіна запозичила у своєї подруги Белли Ахмадуліної.
• В 1994 у режисер Андрій Кончаловський зняв фільм «Курочка Ряба», своєрідне продовження історії про Асю Клячіну з фільму «Історія Асі Клячіной, яка любила, та не вийшла заміж», в якому за 25 років до того Савіна зіграла головну роль. Ія Саввіна відмовилася зіграти у фільмі, визнавши сценарій образливим для російського народу. Ознайомившись зі сценарієм, Саввіна тоді сказала Кончаловському: «Ти розумієш, що ти пишеш про російський народ?! Це ж знущання!». У результаті роль Асі зіграла Інна Чурікова.

Кращі фільми

• Ревізор
• Найчарівніша і найпривабливіша
• Здрастуйте, я ваша тітка!
• Казки старого чарівника
• Привіт, Кіндер! (актриса)

Кращі серіали:

• Справа честі
• Свати 6 (актриса)
• Найменший гном (озвучка)

• Народна артистка Росії (1992)
• Премія «Ніка» в номінації «Краща актриса» (фільм «Побачити Париж і померти») (1992)
• Приз за кращу жіночу роль на фестивалі «Кінотавр» (фільм «Побачити Париж і померти») (1993)
• 1997 — Премія «Кумир» у номінації «Краща актриса» за роль Дульсінеї в спектаклі «З привітом, Дон Кіхот!»
• Премія «Золотий Овен» в номінації «Краща жіноча роль» (фільм «Попса») (2005)
• 6 січня 2012 року за роль Галини Смірнової (телесеріал «Закрита школа») була названа виконавицею «Кращої жіночої ролі в художньому фільмі / серіалі» у номінаціях «Кінопідсумки 2011 року. Особи», за підсумками глядацького голосування на сайті радіостанції «Ехо Москви»
• Орден Пошани (2013)

• Зріст – 1.76 см.
• Після випускного Тетяна Васильєва відправилася в Москву надходити в Школу-студію МХАТ, не посвятив у свої плани батьків. Вони вирішили, що дочка поїхала на екскурсію
• У 1969 році закінчила Школу-студію МХАТ, майстерня В. Маркова, В. Богомолова, Е. Морез