” Хто тобі дав тую постать принадну, Що надивитись на тебе не можу?..” (150 років від дня народження)

О. С. Маковей

23.08.1867 – 21.08.1925

Осип Степанович Маковей – поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор багатьох періодичних видань, досвідчений педагог і визначний громадсько – культурний діяч кінця XIX – поч. XX ст.

Ґрунтовно досліджував творчость українських письменників XIX ст. (Т. Шевченка, П. Куліша, П. Грабовського, Т. Бурдуляка, Ю. Федьковича, статтями та розвідками про літературну творчість сучасників — Ольги Кобилянської, Стефана Ковалів та ін. О.Маковей був знайомий і підтримував дружні стосунки з І. Франком, Лесею Українкою та іншими письменниками

Автор поетичних збірок «Поезії» (1895), «Подорож до Києва» (1897), «Ревун» (1910). Частина поетичної спадщини О.Маковея залишилась неопублікованою. Найповніше талант письменника виявився в прозових творах, зокрема, «Залісся» (1897) і «Ярошенко» (1905), оповіданнях, об’єднаних у збірках «Наші знайомі» (1901), «Оповідання», «Кроваве поле» (1921), «Примруженим оком» (1923)

Cтворив також ряд праць з етнографії — «Рекрут», «Звичаї, обряди і повір’я святочні в місті Яворові», мовознавства — «Три галицькі граматики», історії — «Матеріали до історії Буковинської Русі».

Маковей перекладав з багатьох мов: польської (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецької (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійської (Г.Зудерман, М.ЕбнерЕшенбах), французької (Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Еміль Золя, Е. М. Прево) та ін.

Інтереси українського народу стояли завжди на першому місці у творчості і громадській діяльності митця, за що він зазнав переслідування і гоніння з боку офіційних властей – австрійських, польських, за що в радянський час ряд його творів були заборонені.