«Пісні серця і просторів» Х. Алчевської (135 років від дня народження)

Х.О. Алчевська

16. 03. 1882 – 27. 10. 1931

Христина Олексіївна Алчевська — українська письменниця, драматург, прозаїк, поетеса і педагог. Працювала вчителькою гімназії в Харкові.

З 18 річного віку була кореспондентом «Колокола» Герцена, брала участь у роботі гуртка «Громада», була президентом Всесвітньої ліги освіти. У 1862 р. заснувала харківську жіночу недільну школу, де й викладала; 1870 р. домоглася офіційного дозволу відкриття школи для дорослих, у якій за 57 років навчалося понад 17 тис. Зустрічалася й листувалася з І. Франком, М. Павликом, Л. Толстим, Ф. Достоєвським, І. Тургенєвим, А. Чеховим, В. Короленком. Удостоєна високих міжнародних літературних і педагогічних нагород за поширення в народі письменності.

Події 1905—1907 рр. стали для Христини Олексіївни поштовхом для створення поезій, пройнятих громадянським пафосом, виразно публіцистичних за стилем. Піднесено привітавши революцію, письменниця згодом тяжко переживала наступ реакції. Тривога і смуток, роздуми про майбутнє оволоділи нею. Кращі вірші цього періоду — «Воля», «Угорі яро сяють зорі», «Хвиля» та інші — своєрідне звернення до народу, який уособлюється в «людському морі», а його боротьба уявляється як змагання хвиль з ніччю, як грандіозна буря. У них — надія на духовне розкріпачення людини, на щасливе майбутнє рідного краю.

У перші пожовтневі роки Христя Алчевська переживає один удар долі за іншим: у 1917-у не стає брата Івана, у 1920-у помирають мати і брат Григорій. Деякий час вона нічого не може писати. Але згодом публікує збірку «Clematis» (1922), а через кілька років з-під її пера виходить драматична поема «Луїза Мішель», яку вона написала 1926-го (опублікована у 1930-у) — твір про паризьку комунарку, побудований на історичному матеріалі, з використанням реальних персонажів (недарма ж колись так ретельно вивчала архіви Паризької комуни). Цим твором Христя Алчевська розпочала у своїй творчості розробку революційно-історичної тематики. У 1927 році Христя Алчевська знайомиться з Анрі Барбюсом — відомим французьким письменником, автором знаменитих на той час романів про Першу світову війну «Вогонь», «Правдиві історії», «Ясність». Під впливом цих творів Барбюса пише драматичну поему про подвиг 26 бакинських комісарів «Загибель юнака» (1931), яку присвячує своєму французькому другові.

Христя Алчевська збагатила світову культуру і як перекладач творів українських письменників на російську мову і навпаки — з російської та французької на українську. Хоча значна частина цих перекладів залишилася, на жаль, у рукописах, але світ побачили такі її переклади, як збірка «З галицької і нашої літератури» (1915) російською мовою. Вона переклала на російську ліричні вірші та поему І. Франка «Мойсей». Українською мовою переклала вірші О. Пушкіна, І. Нікітіна, О.К. Толстого, Я. Полонського, М. Огарьова, уривок з поеми К. Рилєєва «Наливайко». Високо оцінені її переклади українською романів Віктора Гюго «Бюг-Жаргаль» (1928), «93 рік» (1929), «Трудівники моря» (1931), а також поезій Вольтера та П. Корнеля. Вона також переклала французькою мовою поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Павла Тичини.