Ліричні поезії Миколи Вороного (145 років від дня народження)

М. К. Вороний

1871-1938

Микола Кіндратович Вороний — український письменник,перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Один із засновників УЦР. Один із засновників і режисерів Національного театру.

Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою. Батько поета Марка Вороного.

Творчість Вороного знаменує розрив з народницькою традицією, їй притаманна різноманітність метричних форм і строфічних побудов. Тяжіння до модернізму не перешкоджало Вороному писати твори, пройняті щирою любов’ю до народу, шаною до його найкращих синів («Краю мій рідний», «Горами, горами», «Привид», вірші, присвячені Т. Шевченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). Водночас створює поезії, в яких висміює псевдопатріотизм («Мерці», «Молодий патріот», «Старим патріотам»).

Вороному належить ряд мистецтвознавчих («Пензлем і пером») і театрознавчих розвідок («Театральне мистецтво й український театр», «Театр і драма»), в яких він виступає прихильником системи Станіславського; «Михайло Щепкін», «Український театр у Києві», «Режисер», «Драматична примадонна»,  — про сценічну творчість відомої актриси Л. Ліницької.