“Самотність – це такий стан, про який навіть нікому розповісти…” (120 років від дня народження)

Фаїна Раневська

1896-1984

Фаїна Георгіївна (Григорівна) Раневська (уроджена Фанні Гіршевна Фельдман) – радянська актриса театру і кіно. Сучасними журналістами часто іменується «однією з найвидатніших російських актрис XX століття» і «королевою другого плану».

Раневську, напевно, найчастіше пов’язують з безліччю її висловів, більшість з яких стали крилатими. Глядачі і режисери запримітили актрису вже після її першої ролі в кіно – пані Луазо в німий драмі Михайла Ромма «Пишка» (1934). У кіно вона грала не так часто, як у театрі, кажучи, що «гроші з’їдені, а ганьба залишився». Тим не менш, на кіноекрані Раневська перевтілювалася в чималу кількість персонажів: вона була, крім багатьох інших, запальною Лялею в комедії «Підкидьок» (1939), економкою Маргаритою Львівною в музичній комедії «Весна» (1947), злою мачухою в класичній казці «Попелюшка» (1947). Примітним низьким голосом Раневської говорить «домомучітельніца» Фрекен Бок в мультфільмі «Карлсон повернувся» (1970). Майже чверть століття Фаїна Георгіївна пропрацювала в Театрі імені Мосради, на сцені якого виконала свої самі прославлені театральні ролі: місіс Севідж («Дивна місіс Севідж») і Люсі Купер («Далі – тиша»).

Підсумком 60-річної акторської кар’єри Раневської стали десятки ролей на сцені і близько тридцяти – в кіно. Актриса була удостоєна звання Народної артистки СРСР (1961) і трьох Сталінських премій (у 1949 і двічі в 1951 році).

У рідному Таганрозі її ім’ям названа вулиця, встановлено пам’ятник, а на будинку, в якому вона народилася, поміщена меморіальна дошка. У 1992 році англійська енциклопедія «Хто є хто» включила Фаїну Георгіївну до списку десяти найвидатніших актрис XX століття.