«Нема на світі інших Батьківщин Понад одну, що є наказ і чин…» (120 років від дня народження)

Є. Ф. Маланюк

01. 02. 1897 – 16. 02. 1986

Євген Филимонович Маланюк — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР.

Поетові випала нелегка доля подвійного емігранта. Він змушений був залишити Вітчизну, аби більше ніколи не повернутися додому, але мати Батьківщину у своєму серці і вести з нею нескінченний діалог своїм полум’яним Словом.

Маланюк був високоосвіченою людиною, вільно володів кількома мовами, бездоганно знав світову історію, європейську культуру і літературу. Всі, хто зустрічався з Маланюком, згадували про нього як про чарівного співрозмовника, ерудита і незвичайну людину .

«Велетень не лиш духом, а й тілом… Ерудит, енциклопедист. Я зрозумів його покликання в поезії: тисячолітня, багатотисячолітня Україна», – писав Л. Полтава.

З відпущених долею 71 року, майже 50 років Є. Маланюк прожив на чужині, там і помер. Жив за кордоном, але був із нами. Далекий, проте свій.

За життя Є. Маланюка було видано 10 поетичних збірок. Остання 11-а вийшла в 1972 році завдяки дружині і сину Богдану. Хронологічно збірки поезій Євгена Маланюка виходили вже з 20-х років ХХ століття. Місця їх видань були по всій Європі й Америці.

Хоч би яку Маланюкову поезію  взяти, у кожному її рядку незримо присутня Україна, рідний степовий край, звучить віра у відродження нації і держави.