Іван Федорович Драч

1936

— український поет,перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч.

Значного резонансу набули драматичні поеми  Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» та «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982 р.). І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970 р.), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — у збірці «Київський оберіг». 1983 р.). Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецької критики.

Член КПРС . Перший голова Народного Руху України. Герой України.



Схожі публікації:

  1. “Жодна людина на світі, будь то чоловік або жінка, не бачить себе в дзеркалі такою, якою вона є насправді…” (80 років від дня народження)
  2. “І марно уста заперечують, коли серце вже відверто висловилося…” (320 років від дня народження)
  3. “Це так завжди: коли все в тебе гаразд, то здається, що ти щасливий від кожної дрібнички…” (65 років від дня народження)
  4. «І хто ж вона була?» (140 років від дня народження)
  5. “Коли кажеш правду — це вже епатаж…” (55 років від дня народження)