День Бориса й Гліба

Борис і Гліб – одні з перших святих, канонізованих  руською  церквою, молодші сини Володимира Святославича.

Незабаром після смерті їхнього батька 1015 року вони обидва були вбиті, згідно з літописом, своїм старшим братом Святополком. Борис загинув на річці Альті 24 липня, а Гліб 5 вересня біля Смоленська. У результаті чотирирічної війни Святополк був переможений своїм молодшим братом Ярославом Мудрим. Очевидно, при Ярославі і була почата перша спроба канонізації святих братів. Тоді ж почали складатися перші оповідання про їхню загибель.

До часів Ярослава відноситься виникнення місцевого культу Бориса і Гліба у Вишгороді, де вони були поховані. Перенесення мощів Бориса і Гліба до нового храму синами Ярослава 20 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації.

Дати їхньої пам’яті, 24 липня, а пізніше і 2 травня, стають руськими святами. Спочатку їх шанували як цілителів, але дуже скоро Борис і Гліб стали заступниками всіх руських князів як їхні святі родичі. Вони – помічники в битвах, їхнім ім’ям закликають до єдності Русі, до припинення міжусобних воєн.