5 нових романів про Майдан: від легенди до вертепу

21 листопада в Україні – День гідності та свободи. Пропонуємо огляд найновіших книг про те, як три роки тому українці відстояли свою свободу.

Тема Майдану в сучасній літературі набуває все ширшого розвитку, і порівняти це можна хіба що з різного кшталту хроніками війни. Виходять книжки з “мирними” і “воєнними” сюжетами, розглядаються передумови Революції гідності, перебіг подій на Майдані та залаштункові ігри довкола нього. І навіть постфактум-аналітика щодо “пекла війни на Донбасі” нещодавно побачила світ. І всюди в цих книжках – про те, як змінювалися профілі нашого люду – не у Фейсбуці, а на очах всієї країни, ба навіть всього світу – у “вертепному” дійстві революційної історії. Адже саме з вертепом порівнюють нині існування на Майдані високих ідей поруч із темними пристрастями.

Олена Захарченко. Вертеп. #Роман про Майдан. – К.: Нора-друк, 2016

Кожне історичне дійство відбувається на двох поверхах вертепу. На верхньому — героїзм, зрада, самопожертва та національні символи. На нижньому — прості людські взаємини: нерозділена любов, дитячі пустощі, відчай, дрібні шахрайства і задавнені комплекси. Обидва поверхи нероздільні.

Сергій Постоловський. Ворог, або Гнів Божий. – Х.: Фоліо, 2016

Це історія «українського Моссаду», ліквідаційної групи, сформованої виключно з однією метою – помститися агресору та загарбнику за його злочини проти українського народу.

Вони вірять у те, що для кожного за його злочини має приходити кара. Кожен в цьому світі повинен відповідати, тому що безкарність породжує вседозволеність. Не сподіваючись на владу, на західних партнерів, на сусідів і друзів, вони вирішують самостійно покласти край агресії та війні. Формуються списки, знаходяться кошти, йде перевірка та вербування людей, створюються агентурні мережі, розробляються операції та стратегії. Але, концентруються вони на основному – на ворогу, що засів за кремлівськими стінами, не розуміючи, що й самі виявилися розмінною картою у великій геополітичній грі.

Сергій Постоловський – український автор в політичному гостросюжетному жанрі, кандидат політичних наук, політичний консультант та аналітик, директор Бюро політичних порад «Магда і Постоловський».

Сергій Ухачевський. Легенди нескореної зими. – Л.: Кальварія, 2016

Жорстка й відверта розповідь про події на Майдані та поза ним, про маловідомі подвиги інсургентів та їх побут, про «героїв» антимайдану та його спонсорів. Так про Майдан 2013–14 років не писав ніхто.

Події роману відбуваються на вулицях та площах Києва, у майданівських та антимайданівських наметах, готельних апартаментах Відня та Парижу, владних кабінетах Банкової та Кремля. А за подіями, котрі вирують у романі, стоять ще одні персонажі — політики. Для них Революція — лише розмінна монета у досягненні власних цілей. І коли майданівський народ рвонув добровольцями відстоювати цілісність України, уся політична потороч — рвонула у владу…

Два роки Сергій не міг наважитись описати життя і боротьбу там, на граніті…

Книга увійшла до ТОП-60 книжок, за котрі проголосували відвідувачі сайту Форуму видавців.

Сергій Ухачевський — воїн, сценарист, письменник, володар відзнаки «Золотий письменник України». За освітою — вчитель української мови та літератури. Працював журналістом, продюсером, PR-консультантом, кризовим менеджером і сценаристом. У минулому — «афганець», за останній період — активний учасник Майдану і АТО, після — як волонтер займався забезпеченням фронту, лікуванням бійців тощо. З першим його твором читачів познайомив літературний журнал «Тернопіль» у першій половині 90-х рр. Він відомий читачам своїми гостросюжетними романами й повістями «Карпатський капкан» (2015), «Пройдисвіти» (1994, 1998, 2005), «Чужа гра» (2003), «Пройдисвіти. Гра зі смертю» (2006), «Стіна» та «Осінні ілюзії» (2009), документальною книгою «Киев бандитский. Динозавры отечественного рэкета» (2002), дитячою книгою «Казка Старого Мельника» (2015) та майже автобіографічним романом «Легенди нескореної зими» (2016).

За його «Казкою Старого Мельника» знято фільм і вже розпочато екранізацію роману «Карпатський капкан». Він також є автором теле- та кіносценаріїв для телеканалів Discovery, National Geographic, Інтер, СТБ і кількох кінокомпаній.

Алексей Никитин. Санитар с Институтской. – К.: Люта справа, 2016

История Украины полна тяжелых эпизодов и драматических поворотов. На одном из них наша страна находится и сейчас. Семейная история Юрка Незгоды, главного героя повести «Санитар с Институтской», накрепко вплетена в узел украинских событий начала ХХІ века, а его собственная — приводит Незгоду зимой 2014 года на Майдан.

Алексей Никитин — лауреат международной и украинских литературных премий. Его романы были переведены и вышли в Великобритании, Италии, России и США. Повесть «Санитар с Институтской» —первая книга Никитина в Украине.

Міла Іванцова. Я тут живу. – К.: KM-БУКС, 2016

Це сьомий, але написаний найпершим, ще у 2007 році, роман Міли Іванцової. Зі слів авторки:

“Цей роман лишень про три осінні тижні з життя колишнього Києва. Він перекине читача у той не дуже далекий час, коли вічне і мудре місто терпіло нас — киян, доволі інертних і лінуватих, котрі не надто переймалися чимось далі власного інтересу і не могли захистити ні себе, ні місто від різного штибу амбітних, але байдужих до столиці зайд-правителів. Терпіло заробітчан, які накрили його хвилею в пошуках роботи, високої чи базарної, і теж не надто дослухалися до пульсу старовинного міста як живої істоти… Але всі ми у ньому жили, переплітаючись долями, більше чи менше цінуючи сам цей факт і один одного. Долали кожен свої сходинки, набивали кожен свої ґулі та, розчаровані результатами першого Майдану, знову сподівалися лишень на себе, не надто вірячи в «манну» з Печерських пагорбів. Працювали, виживали, любили, або шукали любові, подекуди замінюючи її сурогатом. Дехто покидав Київ і Україну назавжди, зневірившись у можливості перемін. Дехто полишав метушню цього міста, але навічно залишався прахом в його землі.”

Автор не читає моралі. Не судить героїв. Не робить висновків. Вважайте, що просто дивитеся фільм про звичайні людські історії, які підгледіла прихована камера.

“І знайте – ми змінилися. І автор. І Київ. І його мешканці. Навіть якщо хтось вважає, що він був осторонь. Ми всі пливемо в одному човні”.