Опубліковано: 05.08.2017
Співець душі народної. Ю.Хорунжий (80 років від дня народження)
Ю. М.Хорунжий
05.08.1937 – 04.12.2007
Юрій Михайлович Хорунжий — український письменник, журналіст, історик, літературознавець.
Народився у м.Києві в родині педагогів. Здобув вищу технічну освіту. Працював у геофізичних і геологічних експедиціях, редактором у журналі “Україна”, від 1992 року на громадських засадах редагує часопис “Зона” — видання Товариства колишніх політичних в’язнів. Член Національної спілки письменників України.
Автор 45 особистих і гуртових книжок, близько 300 публікацій у періодичній пресі, чимало з них перекладено англійською і російською.
ТВОРЧІСТЬ
- «Вісім місяців — лише мить» (1967),
- «Дзвонити тричі» (1971),
- «Давні мелодії» (1971),
- «Дивний камінь» (1976),
- «Шість балів за впертість» (1982),
- «Гонитва до мосту» («Скіфи», 1983, у співавторстві з Володимиром Жмирем),
- «Ярмарок у Дрогобичі» (1984),
- «Глаза в зеркале» (Москва, 1984, переклади на російську повістей та оповідань Хорунжого),
- «Літа надій» (1986),
- «Борвій» (1987),
- «Коли промовляють фальконети» (1988),
- «Чуєш, брате мій» (1989),
- «Таємна грамота» (1990),
- «Серця міддю не окути» (1990),
- «Людям мила» (1993),
- «Злет і заземлення Григорія Полетики» (1994),
- «Сага про Ярославових доньок» (1997, у співавторстві з Юрієм Якимівим),
- «Українські меценати. Доброчинність — наша риса» (2001),
- «Вірую» (2001),
- «Микола Плав’юк. Україна-життя моє. Т. 1. Від селянського сина — до державника» (у співавторстві з Віктором Тереном, 2002),
- «Шляхетні українки» (2003),
- «Любов маєш — маєш згоду» (2003),
- «Мужі чину» (2005),
- «Садовський садить сад – з Марією і без» (2005).
Крім того, він один з авторів кількох десятків гуртових книжок і збірників або автор передмов до них, зокрема і виданого в Москві збірника «Приключения-79» (1979), де вміщено його з В. Жмирем переклад з української спільної історичної повісті «Скифы».
У періодичній пресі надрукував понад 400 статей, досліджень про життя і творчість видатних діячів культури і науки та української історії, зокрема репресованих, рецензії на книжки інших авторів, кілька наукових і науково-популярних статей із геофізичної науки та екологічних проблем.
Упорядкував і підготував до друку десять художніх і документальних книжок інших авторів:
- «Дерево пам’яті», вип. З, 1991; вип. 2, співупорядник з Валерієм Шевчуком, 1992;
- «Опера СВУ — музика ГПУ», 1992;
- «Валерій Марченко. Листи до матері з неволі», співупорядник із Ніною Марченко-Смужаницею, 1994;
- «Марія», 1999;
- «Людмила Старицька-Черняхівська. Вибрані твори», вступна стаття, примітки, 2000;
- «Володимир Косовський. Дума денна й нічна», 2001;
- «10 років роботи комісії Київради з питань поновлення прав реабілітованих», 2001;
- «Василь Гурдзан. Публіцистика», 2001;
- «Співець душі народної» (співупорядник з Л. Пархоменко і Т. Неліною), 2003.
Коментувати