“Якщо письменник покликаний щось зробити, так це зробити світ трохи краще, ніж він його застав …” (120 років від дня народження)

В. Фолкнер

25.09.1897 – 06.06.1962

Вільям Катберт Фолкнер — американський письменник, прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури (1949).

Належить до найбільших письменникв США, майстрів нової американської прози XX століття, яка стала відома в Європі з 20-х років, а в 30-х роках отримала світове визнання.

У літературі Фолкнер дебютував циклом віршів «Мармуровий Фавн» (1924), в якому помітно відчувається вплив поезії французьких символістів. Вирішальний вплив на Фолкнера надав письменник Шервуд Андерсон.

За дванадцятирічний період з 1930 по 1942 він створює романи: «Коли я вмирала» (1930), «Святилище» (1931), «Світло в серпні» (1932), «Авессалом, Авессалом!» (1936), «Нескорені» (1938), «Дикі пальми» (1939), «Сільце» (1940) – перша частина трилогії про Сноупсах, «Зійди з гори, Мойсей» (1942). Незважаючи на гучну славу у Франції і в невеликому колі письменників, проза Фолкнера так і не отримала визнання ширшої аудиторії – за винятком екранізованого роману «Святилище»: історія згвалтованої і вступившої на шлях проституції школярки. Це призвело до роботи Фолкнера в Голлівуді в якості сценариста і «доробника» чужих сценаріїв, перш ніж він досяг піку слави при отриманні Нобелівської премії з літератури в 1949 році.

До останніх робіт Фолкнера відносяться роман «Осквернитель праху» (1948), збірка оповідань, виданий в 1950 році, «Притча» (1954), завершення трилогії про Сноупсах – романи «Місто» (1957), «Особняк» (1959) і його останній комічний роман «Викрадачі» (1962). Поселившись неподалік від Віргінського університету, Фолкнер завершив свою кар’єру в деякій розгубленості від власного успіху і часто видавав себе за простого фермера, а не за всесвітньо відомого письменника.