«Найбільша сила в єдності» (135 років від дня народження)

Винниченко Володимир Кирилович 1880-1951

 – український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.Літературну діяльність В. Винниченко почав 1902 р. Його оповідання, написані напередодні і під час революції 1905— 1907 p. (“Біля машин”, “Голота”, “Хто ворог”, “Раб краси”), вирізнялися актуальною соціальною тематикою, новаторською художньою манерою письма і мали здебільшого реалістичний характер. Романи “На терезах життя”, “Чесність з собою», »Заповіт батьків», драма »Щаблі життя» позначені проповіддю класового миру, прославленням ніцшеанської моралі “чесності з собою”, що виправдовувала брехню, зраду, цинізм.Суперечливість світоглядних позицій В. Винниченка відобразилася у його п’єсах (“Дисгармонія”, 1906; “Великий Молох”, 1907; “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, 1911). У перші еміграційні роки В. Винниченко написав цикл психологічних оповідань з історії свого дитинства (“Намисто”, 1921—1923 та ін.). Він автор першого в українській літературі утопічного роману “Сонячна машина” (1921—1924). Інші твори соціально-утопічного спрямування — романи “Нова заповідь” (1931—1933), “Вічний імператив” (1936), “Лепрозорій” (1938) — містили критику капіталістичної системи. Рішуче засуджував фашизм, виступав за мир та роззброєння.Загалом перу письменника належить понад 100 п’єс, оповідань, статей з різних проблем. Його “Заповіт борцям за визволення”, як і багато інших творів, актуальні й сьогодні.