Даждьбог — Даб’, Радегаст, Радігош, Сварожич — це різні варіанти імені одного і того ж бога. Бога родючості і сонячного світла, живлющої сили. Він вважається першопредком слов’ян (слов’яни по тексту «Слова о полку Ігоревім» — Дажбожого онуки). 

За слов’янськими переказами, Даждьбог і Жива разом відродили світ після Потопу. Лада, мати Живи, поєднала шлюбом Даждьбога і Живу. Потім обручені боги народили Арія, за легендами, прародителя багатьох слов’янських народів — чехів, хорват, київських полян. 

Шанувався в цей день і Ярило (Сонце), лик Даждьбога, відродження природи. Бога Яру часто порівнювали з орачем і воїном Арієм, сином Даждьбога. Арій шанувався, подібно Яру, втіленням Роду (в інших тлумаченнях — Велеса або Даждьбога). 

У день Даждьбога люди раділи, що Даждьбог відкинув Марену і заручився з Живою. Це означало закінчення довгої Зими, початок Весни і Літа. У цей час у ведичних храмах і на зораних полях шумно славили Дажбога. 

День Даждьбога — це і час першого вигону худоби на пасовища. Тому Даждьбогу палили вогні і просили його охороняти худобу.

Вважалося, що в цей день бог Велес украв у Перуна хмари-корови і заточив їх у горах Кавказу. Тому Яру, Даждьбога і Перуна просили визволити хмари, інакше все живе на Землі загине. Славлять в цей день перемогу Дождьбога над Велесом. 



Немає пов'язаних публікацій.