Стефан Малларме

18. 03. 1842 – 09. 09. 1898

Стефан Малларме — французький поет, один з найчільніших представників французького символізму, разом з Бодлером і Рембо заклав підвалини сучасної європейської лірики.

Під впливом філософської концепції Геґеля Малларме прийшов до висновку, що коли «небо мертве», то вихідною точкою прекрасного й ідеального має бути «ніщо». Ця філософія, на його думку, мала втілюватися в поезії з новими ритмом, новою будовою фраз та добором нових слів. Розвиваючи ідеї Т. Готьє про “мистецтво заради мистецтва, Маларме проголошує чисту поезію (фр. poésie pure), як єдину можливість проникнення до «чистих ідей». Маларме відкидав реалістичну лірику, й уважав основою нової поезії принцип «навіювання». Читати далі

О. С. Пушкін

26. 05. 1799 — 10. 02. 1837

Олександр Сергійович Пушкін — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. Належить до найвизначніших російських письменників, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури, подібно текстам Данте в Італії чи Ґете у Німеччині. Пушкіна ще за життя називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів), а навколо його особи у читацької публіки створився справжній культ.

Читати далі

Г. Т. Гайовий

04. 02. 1937

Григорій Титович Гайовий — український поет та гуморист, журналіст.

У 1962 був заарештований в Донецьку за те, що очолював групу дисидентів. Відсидів 5 років у таборі № 7 (Сосновка), потім на ст. Потьма в таборі № 11 «Дубровлагу», Мордовія. Читати далі

Усенко П. М.

(1902-1975)

Павло Матвійович Усенко — український поет, журналіст. Фундатор літературної організації «Молодняк».

Брав участь в німецько-радянській війні. Всю війну пройшов військовим кореспондентом. Брав участь у обороні Києва, Харкова, Сталінграда, боях за Україну та Східну Європу. Читати далі

Хікмет Н.

(1901-1963)

 — турецький поет, прозаїк, драматург і громадський діяч. Засновник сучасної турецької поезії, першим у Туреччині почав практикувати верлібр. Отримав прізвисько «ясноликий поет». Твори Назима Хікмета перекладені більш ніж на п’ятдесят мов світу. Був комуністом, через що зазнавав переслідувань на батьківщині і більшу частину життя провів у тюрмах та вигнанні. Читати далі

Сингаївський М. Ф.

1936-2013

Микола Федорович Сингаївський — український поет.

Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали «співучими» серед людей: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру. Читати далі

Дмитро Омелянович Луценко

1921-1989

— український поет-пісняр, Заслужений діяч мистецтв УРСР.

Співпрацював з композиторами Л. Ревуцьким, О. Білашем, В.Верменичем, П. Майбородою, А. Пашкевичем, І. Шамо. Разом з ними створив багато популярних пісень — усього понад 300 («Києве мій», «Фронтовики», «Сивина», «Мамина вишня», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Україно, любов моя» та інші). Читати далі

Лепкий Б. С.

(1872-1941)

Богдан Лепкий — український поет, прозаїк,  літературознавець,  критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник. Син Сильвестра Лепкого, брат Левка і Миколи  Лепких, батько Лева Ростислава Лепкого.

За кількістю написаного Б. Лепкий поступається в українській літературі тільки І. Франка. Читати далі

Шарлотта Бронте

1816-1855