Вітаємо Вас на блозі Центральної Районної Бібліотеки ЦБС "Свічадо". Ми працюємо для Вас.
Головна » Сторінка 16

Опубліковано: 15.03.2017

Книги, за якими зняті найОСКАРоносніші фільми

У добірці представлені книги, за якими зняті фільми. І не просто фільми. А фільми, удостоєні премії «Оскар». Оскароносні фільми, а, значить, і книги оскароносні. До речі, за однією з версій своєю назвою кінопремія зобов’язана бібліотекарю Академії кінематографічних мистецтв і наук Маргарет Херрик, яка вигукнула при вигляді неї: «Ця фігурка нагадує мого дядька Оскара!».

 

 

Дж. Р. Р. Толкін «Володар перснів»

11 Оскарів

Книга. Роман англійського письменника Дж. Р. Р. Толкіна, найвідоміший твір жанру фентезі, продовження книги «Хоббіт». «Володар перснів» був написаний як єдина книга, але із-за об’єму при першому виданні його розділили на три частини: «Братство Кільця», «Дві фортеці» і «Повернення короля». У вигляді трилогії він публікується і донині, хоча часто в єдиній паперовій книзі. «Володар перснів» є однією з найвідоміших і популярних книг XX століття. Він переведений щонайменше на 38 мов. Ця книга справила величезний вплив на літературу в жанрі фентезі, на настільні і комп’ютерні ігри, на кінематограф і взагалі на світову культуру. Читати далі

Опубліковано:

Всесвітній день сну

Уперше Всесвітній день сну (World Sleep Day) був проведений 14 березня 2008 року і з тих пір проводиться щорічно в рамках проекту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) по проблемам сну і здоров’я. У 2017 році День проводиться 15 березня. 

Сон — особлива форма існування організму, не менш складна, ніж денне неспання. Під час правильно протікає сну організм відновлює сили, витрачені на денну активність, «приводить себе в порядок». Саме тому здорова людина прокидається з відчуттям свіжості і припливу сил. 

Читати далі

Опубліковано:

“Ти ж вундеркінд!..”

Володимир Самойлов

15. 03. 1924 – 08. 09. 1999

Володимир Якович Самойлов – радянський і російський актор театру і кіно.

Володимир Самойлов був одружений на актрисі Надії Самойловій. Вона була його янголом-охоронцем… Вони прожили разом більше 50-ти років. Самойлов завжди відчував поруч із собою її любов і турботу. Часто просив у неї вибачення за те що відвіз з Горьківського таетра. там вона була “Примою”…А в Москві як то не склалося.

В 1952 році в сім’ї народився син Олександр, дитина пішов по стопах батька і став професійним актором. В династії Самойлових підростає вже третє покоління артистів: 10-річний Володя – старший син Олександра, зіграв онука Віри в телесеріалі «Дві долі».

Кращі фільми:

  • Звільнення: Прорив
  • Весілля в Малинівці
  • Премія
  • Доля
  • Звільнення: Вогняна дуга (актор)

Кращі серіали:

  • Тіні зникають опівдні
  • Сибіріада
  • Візит до Мінотавра
  • Благородний розбійник Володимир Дубровський
  • Дні Турбіних (актор)
  • 1957 – Заслужений артист РРФСР
  • Народний артист Азербайджанської РСР
  • 1966 – Народний артист РРФСР – за заслуги в області радянського театрального мистецтва
  • 1968 – ВКФ (Премія за кращу чоловічу роль, фільм «Весілля в Малинівці»)
  • 1972 – Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського – за виконання ролі Добротіним у виставі «Марія» А. Д. Салинського
  • 1976 – Державна премія СРСР – за виконання ролі Павла Омеляновича Батарцева у фільмі «Премія»
  • 1984 – Народний артист СРСР
  • 1985 – Орден Вітчизняної війни II ступеня
  • 1986 – Державна премія СРСР – за виконання ролі Василя Івановича Базарова у фільмі «Батьки і діти»
  • Володимир Самойлов — учасник Великої Вітчизняної війни.
  • Актор помер, репетируючи роль, про яку мріяв впродовж останнього десятиліття, — короля Ліра у трагедії Шекспіра…
  • Похований поряд із дружиною — актрисою Надією Самойловою (1923-1999) в Москві на Ваганьковському кладовищі.

Опубліковано: 13.03.2017

10 найдивніших музеїв Києва

Гуляючи столицею, мало хто здогадується, скільки таємниць приховує древній Київ, скільки цікавинок є у кожному його куточку. Окрім храмів та старовинних особняків, які перехоплюють подих, будь-кого здивують столичні музеї. Тим більше, що серед них чимало незвичайних.

 

У “Музеї Мініатюри” легко побачити, що у вушці голки може поміститися ціла колісниця, що павутинкою можна зшити книжку – міліметровий “Кобзар”, а блоха дійсно може бути підкованою. Усе це стало реальністю завдяки майстерності Миколи Сядристого і мікроскопу.

Музей знаходиться за адресою вул. Лаврській, 21, корпус 5.
  Читати далі

Опубліковано:

Ходіння по муках Ірини Алфьорової

Ірина Алфьорова

13. 03. 1951

Ірина Іванівна Алферова – радянська і російська актриса театру і кіно, народна артистка Росії.

Перебувала в офіційному шлюбі з болгарським дипломатом Бойко Гюровим. У цьому шлюбі 1974 року народилася дочка Ксенія Алфьорова.

Другий чоловік — Олександр Абдулов. З Олександром Ірина перебувала у шлюбі з 1976 по 1993 рр.

Третій чоловік (з 1995 року) — актор Сергій Мартинов, з яким Ірина познайомилася на зйомках фільму «Зірка шерифа». Виховала трьох прийомних дітей: двох дітей останнього чоловіка — Анастасію і Сергія, і Олександра, сина своєї сестри Тетяни, яка померла в 1997 році.

Кращі фільми:

  • Нічні забави
  • З коханими не розлучайтеся
  • Ялинки 2
  • Юнона і Авось (актриса)

Кращі серіали:

  • Д’артаньян і три мушкетери
  • Ходіння по муках
  • Герой нашого часу
  • ТАСС уповноважений заявити…
  • Єрмак (актриса)
  • Заслужена артистка Росії (1992)
  • Народна артистка Росії (2007)
  • Орден Дружби (2011)
  • Почесний орден «Самарський хрест» (Болгарія, 2016) — за внесок у розвиток духовних і культурних відносин двох країн.
  • У 1990 році Ірина Алфьорова знялася в кліпі Олександра Сєрова на пісню «Ти мене любиш». Після виходу кліпу на екрани преса почала обговорювати нібито існуючий роман між Іриною та Олександром.
  • У фільмі «Д’артаньян і три мушкетери» Констанція Бонасьє (Ірина Алфьорова) була отруєна леді Вінтер, а у фільмі «ТАСС уповноважений заявити» Ольга Вінтер (Ірина Алфьорова) була отруєна С. Дубовим (Б. Клюєв, який грав графа Рошфора).
  • На виборах в Держдуму 2003 році була другою у списку Конституційно-демократичної партії.

Опубліковано: 11.03.2017

Педагогічна поема Г.Юматова

Георгій Юматов

11. 03. 1926 — 05. 10. 1997

Георгій Олександрович Юматов – радянський і російський актор театру і кіно.

Кращі фільми:

  • Офіцери
  • Різні долі
  • Приступити до ліквідації
  • Педагогічна поема
  • Кухарка (актор)

Кращі серіали:

  • ТАСС уповноважений заявити… (актор)
  • 1944 – Медаль Ушакова – був представлений до ордена Червоної Зірки
  • 1945 – Орден Вітчизняної війни 2 ступеня
  • 1945 – Медаль «За перемогу над Німеччиною»
  • 1945 – Медаль «За взяття Будапешта»
  • 1945 – ЗМедаль «За взяття Відня»
  • 1985 – Орден Вітчизняної війни I ступеня
  • 1966 – Заслужений артист РРФСР
  • 1970 – Нагрудний знак Міністерства оборони СРСР «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (Нагороджувалися тільки безпосередні учасники бойових дій)
  • 1982 – Народний артист РРФСР
  • 1996 – Медаль Жукова
  • Зріст: 1.75 м
  • Учасник Великої Вітчизняної війни, в 1942 році був зарахований юнгою на торпедний катер «Відважний», а через рік став керманичем. Брав участь у визволенні від фашистів міст Бухареста, Будапешта, Відня. Під час штурму останньої він брав участь в рукопашній сутичці за знаменитий Віденський міст. В тому бою загинуло близько двох тисяч наших десантників, але доля берегла Юматова. За цей штурм він буде нагороджений унікальною матроської медаллю Ушакова на ланцюгах. Має і інші бойові нагороди. За час війни кілька разів був поранений.
  • 6 березня 1994 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, Георгій Юматов застрелив з мисливської рушниці двірника Захід-огли Мадатова, який допомагав акторові поховати його улюблену собаку Фросю, яка померла напередодні. Юматову, обвинуваченому в скоєнні умисного вбивства на грунті сварки, відповідно до статті 103 КК, загрожувало позбавлення волі на строк до 10 років. Але після того, як адвокат Борис Кузнєцов зумів довести, що дії його підзахисного не було навмисним убивством, а виходили за рамки необхідної оборони, через два місяці після арешту Георгій Олександрович був випущений з «Матроської тиші» під підписку про невиїзд. Потім він як фронтовик до 50-річчя Перемоги потрапив під амністію, і в кінці 1995 року справу було припинено.
  • 9 грудня 2013 року в Москві на набережній Фрунзе був відкритий пам’ятник героям фільму «Офіцери». Скульптура відтворює одну зі сцен фільму — зустріч після довгої розлуки двох бойових товаришів — Олексія Трофімова (Георгій Юматов) та Івана Варавви (Василь Лановий), дружини (Аліна Покровська) і онука Трофімових.

Опубліковано: 10.03.2017

Три книги з психології, які допоможуть зрозуміти хто ти

Усі ми щось чули про психологію. Але як багато ми знаємо фактів про суть цієї науки, яка реально може покращити стосунки з людьми і з собою. Та не обов’язково закінчувати факультет психології, щоб трішки розібратись що до чого. Можна, наприклад, почитати книги на тему.

1. Пол Клейнман. Психологія 101. Факти, теорія, статистика, тести й таке інше

Це посібник, чи міні-енциклопедія з психології. Тут зібрано лаконічні статті-біографії знаних дослідників галузі, інформацію про їхні головні здобутки та експерименти. Пояснено деякі ключові наукові терміни та психологічні розлади. Також у виданні безліч тестів, які відповідають тому чи іншому методу дослідження людської свідомості та підсвідомості. Читати далі

Опубліковано: 09.03.2017

Холі — свято весни і яскравих фарб

Холі (Holi) — одно з найбільш барвистих свят Індії , бенгальська новий рік. Відзначається в день повного місяця місяця Пхалгуни, що припадає на лютий-березень. Холі — свято весни, наповнений сонячним світлом і веселим шаленством пишно розквітаючій природи. Мабуть, він старший легенд, якими пояснюють його походження в наші дні, — в ньому багато елементів первісних оргій на честь божеств і сил родючості, елементів близьких свят різних народів світу. Читати далі

Опубліковано: 08.03.2017

Мешканцям Новобілич присвячується…

Цей Зубр оселився у Новобіличах в 1978 році разом із переїхавшими сюди мешканцями. Його старший брат і зараз прикрашає вхід до київського Зоопарку. А молодшенького скульптор Юрій Рубан створив для нового масиву. Зубр відразу став улюбленцем місцевих дітлахів та частинкою дитинства багатьох…

На початку 1990-х вночі, якісь погані люди обідрали з нього мідь для металобрухту і залишився лише бетонний вміст…

Про відновлення мови не було. Через декілька років бетон прибрали та поклали у цьому місці асфальт. Залишилось лише декілька світлин та спогад…

Опубліковано:

Міжнародний жіночий день

— щорічне свято, що відзначається 8 березня.

Започатковане як пролетарське феміністське свято Міжнародний день жінок-робітниць. Починалось як соціалістичне політичне свято. Є спільним для культур переважно країн колишнього «радянського блоку».

Вперше святкувалося 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Протягом XX століття відзначалося в СРСР та країнах соцтабору як державне свято.

Читати далі

Опубліковано:

Євген Матвєєв. Дім, у якому я живу

Євген Матвєєв

08. 03. 1922 — 01. 06. 2003

Євген Семенович Матвєєв – радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог.

Знімався у фільмах: «Доброго ранку», «Шукачі», «Піднята цілина», «Рідна кров» та ін., поставив стрічки: «Любов земна», «Доля» тощо. Зіграв Василя Гулявіна в українській кінокартині «Лють» (1966), співавтор сценарію і виконавець ролі Будулая у стрічці «Циган» (1969).

Дружина — Матвєєва Лідія Олексіївна (нар. 1925). Познайомилися в 1947 році, прожили разом 56 років. Дочка — Світлана (нар. 1947). Син — Андрій (1957-2008). Є позашлюбна дочка від актриси Вії Артмане — Крістіана Димитере (р. 1965), художник.

Кращі фільми:

  • Доля
  • Любов земна (режисер)
  • Дім, у якому я живу
  • Рідна кров
  • Неділя (актор)
  • Заслужений артист РРФСР
  • Народний артист РРФСР
  • Народний артист СРСР (1974)
  • Золота медаль імені А. П. Довженко (1974, за створення образів сучасників у кіно)
  • Кращий актор за опитуванням журналу «Радянський екран» в 1974 році (Сибірячка)
  • Золота медаль імені А. П. Довженко (1978, фільм «Доля»)
  • Державна премія СРСР (1978) – за створення художніх фільмів «Любов земна» і «Доля»
  • Навчався місті Цюрупинськ де вперше побачив виставу, після чого театр став його єдиною мрією. Євген Семенович брав участь в самодіяльності, де виступав як фокусник, танцюрист, співак.
  • Після закінчення дев’ятого класу Євген Семенович поїхав на навчання до Херсону. В херсонському театрі Євген Матвєєв брав участь в масових сценах, грав невеликі ролі. Під час виконання ролі музиканта у виставі («Безталанна») на Євгена Семеновича звернув увагу Микола Черкасов. Він порекомендував Євгену Семеновичу їхати до Києва на навчання до Олександра Довженко.
  • Навчався у кіноакторській школі при Київській кіностудії (1940–1941). Працював у Малому театрі (1952–1968).
  • Поставив в Україні фільм «Поштовий роман» (1969), де зіграв Ковшова.
  • У 1990-ті роки Матвєєв зняв трилогію «Любити по-російськи», де також зіграв головну роль. У фільмах режисер своєрідно переосмислив розвиток образів деяких своїх героїв, зіграних ним в радянських фільмах. Гроші на другу частину були зібрані в ході своєрідного краудфандингу: була випущена серія календариків, які давали право на безкоштовний перегляд оригінального фільму в будь-якому кінотеатрі країни. Кошти з продажу йшли на виробництво сиквела. В ході акції вдалося зібрати півмільярда рублів. Крім того, люди самі надсилали гроші на рахунок продюсерської компанії «Слово».
  • Євген Семенович пішов з життя в московській лікарні від раку легенів.
  • У 2007 році до 85-річчя з дня народження Матвєєва був знятий документальний фільм «Життя без брехні. Євген Матвєєв», присвячений творчої діяльності кінематографіста.

Опубліковано: 07.03.2017

“Професія актора дає йому можливість перетворити на живе, реальне, відчутне якісь думки розумних людей, пропустити їх через своє серце і зробити близькими своїм сучасникам….”

Андрій Миронов

07. 03. 1941 — 16. 08. 1987

Андрій Олександрович Миронов – радянський актор театру і кіно, артист естради. Народний артист РРФСР.

Родина і близькі:

  • Брат (по батькові) — балетмейстер Кирило Олександрович Ласкарі (1936-2009).
  • Перша дружина (1971-1976) — актриса Катерина Георгіївна Градова (нар. 1946),  дочка — акторка Марія Андріївна Миронова (нар. 1973).
  • Друга дружина (з 1977) — актриса Лариса Іванівна Голубкіна (нар. 1940),  падчерка — Марія Андріївна Голубкіна (нар. 1973).
  • Троюрідні брати — режисери А. А. Бєлінський і Л. В. Менакер.

 

Кращі фільми:

  • Діамантова рука
  • Ревізор
  • Фантазії Фарятьева
  • Божевільний день, або Одруження Фігаро (актор)
  • Маленькі комедії великого будинку (режисер)

Кращі серіали:

  • 12 стільців
  • Кабачок «13 стільців» (актор)
  • Пригоди кота Леопольда (озвучка)
  • Кращий актор за опитуванням журналу «Радянський екран» в 1988 році (Людина з бульвару Капуцинів).
  • Заслужений артист РРФСР (1974).
  • Народний артист РРФСР (1980).
  • Зріст: 1.82 м
  • Андрій народився 7 березня, проте батьки вказали в якості дати народження 8 березня.
  • Справжнє прізвище Миронова — Менакер, народився в пологовому будинку імені Грауэрмана, в сім’ї відомих естрадних артистів Олександра Семеновича Менакера і Марії Володимирівни Миронової.
  • Спочатку майбутній великий актор мріяв стати футбольним воротарем, т. к. в дитинстві був захоплений футболом.
  • Перша спроба знятися в кіно у фільмі «Садко») відбулася влітку 1952 року. Спроба виявилася невдалою — відібраний зіграти в масовці, Андрій був забракований режисером Олександром Птушко, побачив надіту Андрієм під сценічний костюм сорочку.
  • У 1960 році Миронов отримав роль у своєму першому фільмі — «А якщо це любов?» режисера Юлія Райзмана.
  • В 1962 році закінчив Театральне училище імені Б. В. Щукіна при театрі імені Євгена Вахтангова.
  • 14 серпня, під час гастролей театру в Ризі, на виставі «Божевільний день, або Одруження Фігаро», не догравши останню сцену, Миронов втрачає свідомість. Його доставили в місцеву лікарню, де діагностували обширний крововилив в мозок. Протягом двох днів проводилися заходи щодо підтримки дихання і серцебиття. Актор помер 16 серпня о 5:35 ранку. Андрія Миронова поховали 20 серпня 1987 року на Ваганьковському кладовищі в Москві.

Опубліковано:

10 нескладних трюків, які можуть значно поліпшити вашу пам’ять

Чи думали ви коли-небудь про щось і майже відразу забували свою думку, але вирішували, що вона просто повернеться до вас пізніше? Правда полягає в тому, що той конкретний спогад може зберегтися у вас в пам’яті, а може і ні.

Якщо те, про що ви думали, не пішло дальше вашої робочої пам’яті або пам’яті тимчасового зберігання, то цього спогаду фактично більше немає. З іншого боку якщо спогад відкладається у вашій довгостроковій або постійній пам’яті, то він залишається там назавжди.

Якщо вам цікаво, чому ми не можемо згадати щось, коли нам це потрібно, то знайте, що причина полягає в тому, що спогад насправді є, але нам не вистачає знань про те, як його викликати.

Це відбувається, тому що кожний раз, коли ви запам’ятовуєте щось, ваш мозок створює сигнали пошуку на основі супутніх подій. Є кілька стратегій за допомогою яких можна тренувати свій мозок для швидкого доступу до будь-якої інформації яка вам потрібна.

Читати далі

Опубліковано: 06.03.2017

«Я тут не для того, щоб говорити промови…» (90 років від дня народження)

Габріель Гарсія Маркес

06. 03. 1927 – 17. 04. 2014

Габрієль Хосе де ла Конкордія Гарсія Маркес — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року.

Представник літературного напрямку «магічного реалізму».

Перша повість Гарсіа Маркеса «Опале листя» (1955) відкриває обширний прозаїчний цикл про Макондо, спекотне прибережне містечко, зануреному в атмосферу катастроф, епідемій і чудес. Хроніку Макондо продовжують повість «Полковнику ніхто не пише» (1961) і роман «Лиха година» (1966), а завершує її знаменитий роман «Сто років самотності» (1967). Читати далі

Опубліковано:

5 сучасних українських історичних романів

Українські письменники-сучасники радують нас історичними романами, дійсно захопливими й цілком різними за тематикою.

Вашій увазі пропонується 5 творів, які охоплюють різні періоди нашої історії й відбуваються в різних регіонах нашої Батьківщини. Ви відчуєте себе українським повстанцем часів Другої світової війни, чи повоюєте за Коліївщини на Наддніпрянщині, а то й зануритесь у магію містичних перипетій старовинної Волині.

1. Андрій Кокотюха. Багряний рейд

Тільки-но зійшла з української землі німецька навала, як Совіти почали утиски й арешти. Серце Максима Коломійця обливалося кров’ю, коли він бачив, як паплюжать рідний край. Але й у відділі УПА, куди він пішов за покликом сумління, йому не довіряють. Бо він колишній міліціонер, радянський диверсант. А головне — чужий, бо Східняк: таке псевдо взяв собі нинішній повстанський командир. Він має серед бійців недруга, котрий тільки й чекає від нього помилки. Та саме групу Східняка відряджають у рейд на Лівобережжя, у глибокий тил радянських військ. Бойове завдання Східняка: закріпитися в тилу й організувати повстанський рух на Київщині. Скількох побратимів ховатиме Східняк і хто допоможе йому помститися? Читати далі

⇧
⇩